Політичні концепції ХХ століття.

Даний період включає політичні концепції, які з'явилися на рубежі ХIХ і ХХ століть. Сучасну західну політологію неможливо представити без того внеску, який внесли в її становлення німецький соціолог Макс Вебер (1864—1920 рр.) і італійський соціолог Вільфредо Парето (1848—1923 рр.). Їх значення визначається тим, що вони виявили багато тенденцій, що зробили вплив на подальший світовий розвиток.

Автором теорії раціональної бюрократії був М. Вебер. Суспільство на рубежі ХIХ—ХХ ст. стало складно організованою системою. Найефективнішою системою державної організації він вважав бюрократію, яка ґрунтується на строгому розділенні обов’язків, професіоналізмі і дисципліні. Для ідеального типу бюрократія характерні:

· розподіл праці, обумовлений правами і законами;

· підкорення нижчестоящих посадовців Політичні концепції ХХ століття. вищестоящим;

· призначення службовців на основі професійної кваліфікації, а не через вибори;

· оплата праці працівників відповідно до рангу;

· для службовців робота в державній установі є основним заняттям;

· службовець не є власником установи, в якій працює;

· усунення з посади здійснюється вищестоящим органом і т.д.

Наявність цих правил привносить одноманітність в діяльність державних органів, чітко визначає відповідальність кожного інституту держави, обмежує свавілля начальника відносно підлеглого, усуває з посадових відносин особисту неприязнь, образи, симпатії.

Слід зазначити, що раціональна бюрократія — всього лише виконавський орган, за допомогою якого реалізується управлінська функція держави. Вона не ухвалює політичних рішень, її задача — виконання розпоряджень політичної еліти.

На Політичні концепції ХХ століття. початку ХХ ст. політичні системи зіткнулися з новими труднощами. В умовах швидких змін парламентські форми правління виявилися не в змозі ефективно реагувати на нові реальності: поява нових груп інтересів, виникаючі конфлікти. Зріс інтерес до осмислення проблеми досягнення соціальної рівноваги, забезпечення балансу інтересів різних груп. Як засіб, здатний відновити динамічну рівновагу в суспільстві, італійський соціолог В. Парето розглядав політичну еліту: еволюція людського суспільства є історія розквіту і занепаду еліти, яка ухвалює всі стратегічні рішення про розвиток суспільства. Якість правлячої еліти, покликаної погоджувати різні групи інтересів, у вирішальній мірі визначає і можливості розвитку суспільства.

М. Вебер пропонував інші Політичні концепції ХХ століття. шляхи забезпечення стабільності. Не сподіваючись на інститути представницької демократії (наприклад, парламент), він бачив вихід в посиленні авторитарної влади харизматичного лідера, якого відрізняють виняткові здібності, доблесть, що викликає до нього з боку населення абсолютну відданість і віру. М. Вебер запропонував теорію плебісцитарної демократії, в якій харизматичний лідер спирається на пряму підтримку народу в боротьбі проти бюрократії, що посилюється і не підзвітна ні перед ким. Ідея плебісцитарної демократії замислювалася для забезпечення єдності суспільства та його стабільності. Проте на практиці ця ідея привела в Німеччині до встановлення фашистської диктатури в 30-х рр. ХХ ст.


documentatpftsz.html
documentatpgbdh.html
documentatpginp.html
documentatpgpxx.html
documentatpgxif.html
Документ Політичні концепції ХХ століття.